Засновник: Берегівська міська рада

Наша адреса:90202 м. Берегово,
вул. Б. Хмельницького, 7. Тел.: 2-31-61
Моб. 099-555-43-93, 068-822-02-94

E-mail: redakcia@email.ua

Пам’ять про Михайла Тимощука житиме в серці матері до самої смерті

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

timoscsuk2Хоча події чотирирічної давнини, коли на сході України почали масово гинути солдати, серед яких і багато берегівчан, уже відходять у минуле, однак число загиблих у протистоянні, на жаль, зростає. Ще в березні 2018 р. перший заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко зазначала: «За роки війни загинули 2378 українських військовослужбовців, з них чотири жінки. За цей час загинуло 138 дітей, які були або вбиті, або підірвані на мінах. Залишилися вдовами 1399 жінок, матерів, які втратили своїх синів, 2217 жінок. Це страшні цифри, якими країна платить за захист нашої незалежності»…


27-річний Михайло Тимощук був другою берегівською жертвою, трагедія сталася 13 серпня 2014 року. 3 березня його відправили на фронт, а через п’ять місяців він уже став 37-м загиблим військовим…
Михайло народився в 1987 році. Навчався у ЗОШ №5, відтак закінчив історико-географічний факультет Закарпатського угорського інституту ім. Ф. Ракоці ІІ. Його мати Іренке й до сьогодні носить у серці невимовний жаль і скорботу за своїм сином. Через два місяці буде роковина тієї трагедії. Мати навідується до пам’ятної стели, установленої на головній площі міста, дбає про належний стан цього святого для неї місця. У вазони кладе свіжі квіти, згадуючи добрим словом свого бравого, симпатичного сина.
 Незабаром виповниться тридцять років, як стала вдовою, своїх дітей та навіть сестриних двох синів виховувала сама. Але прагнула виростити їх чесними і порядними людьми. З тих пір уже всі створили власні сім’ї, тільки Міша жив зі мною. Він із самого дитинства мріяв стати вчителем, на відмінно закінчив і школу, й інститут. Хотів учителювати в моєму рідному селі – у Запсоні, а згодом – очолити тамтешню школу. Але, на жаль, його історія життя закінчилася зовсім по-іншому, – розповіла мати Михайла Тимощука.
З плином часу в житті матері сталося багато неприємностей: літня жінка почала хворіти, її прооперували, життя п. Іренке зовсім не легке. Вона отримала багато обіцянок про підтримку, однак, на жаль, жодна з них так і не матеріалізувалася. За словами нещасної матері, вона може розраховувати лише на допомогу міського голови Золтана Бабяка та голови райдержадміністрації Іштвана Петрушки. «З тир пір іменем мого сина названо вулицю, щоправда, це було не так вже й легко, але Золтан Бабяк зробив усе можливе, аби вулиця носила ім’я мого синочка. Крім цього, зняли і фільм про загиблих на сході військовиків-закарпатців, документальний фільм, прем’єрний показ якого відбувся в театрі «Уранія», відзняв будапештський журналіст Аттіла Чернаі. Подивитися стрічку завітав і наш мер», – наголосила п. Іренке.
Від співбесідниці ми також дізналися, що в Берегові планують спорудити пам’ятник загиблим солдатам Берегівщини, але реалізація і цього задуму потребує чималих затрат. Пані Іренке пішов 71-й рік, вона найстарша серед родичів загиблих, однак дуже активно підтримує цю ініціативу. Жінка не впевнена, що вона ще довго житиме, але все-таки хотіла б побачити пам’ятник, який за планом має з’явитися в центрі рідного міста Михайла Тимощука.
Військові, що полягли в кривавому протистоянні, захищали незалежність і цілісність держави. Тож віддаймо їм належну шану і бережімо пам'ять про тих, що загинули за нас…

Чілла Гегедюш