Засновник: Берегівська міська рада

Наша адреса:90202 м. Берегово,
вул. Б. Хмельницького, 7. Тел.: 2-31-61
Моб. 099-555-43-93, 068-822-02-94

E-mail: redakcia@email.ua

ОЛЕКСАНДР СІЛЬЧЕНКО: СІМ’Я – ЦЕ ГОЛОВНЕ. НАРАЗІ ПОТРІБНО ЗРОБИТИ ПРАВИЛЬНІ КРОКИ

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

124 червня у Берегові відбувся сімейний фестиваль «Здорова сім’я – здорове місто», який мав благодійний характер. Мета –об’єднати берегівські сім’ї. З цього приводу мали розмову з головою ГО «Здорова сім’я – здорове місто» Олександром Сільченком, який розповів про діяльність організації та поділився думками з приводу планів на майбутнє.


– Доброго дня. Сама ідея створення такого фестивалю, – звідки вона взялася взагалі?
– Доброго дня. Ну, перш за все, починалося не з планування проведення фестивалю, а з виявлення ініціативних людей у місті, з ким можна було створити і втілити цей проект. До цього ми йшли досить довго. І думаю, що навіть утратили декілька років, адже створити команду у Берегові не так просто. Люди заклопотанні своїми справами, а громадська робота забирає дуже багато часу. Головне, що в нас була активна ініціативна група – це я, Наталія Габор, моя дружина Наталія Сільченко та Юрій Сегляник. Далі до команди приєдналися психолог Олена Бубнова та Марія Муска. З цього і почався процес створення взагалі ГО.

– Як розпочали свою роботу? Що зроблено перше?
– Нашим першим іспитом став саме цей фестиваль. А робота до сих пір триває так звана документальна. Наприклад, для реєстрації ГО нам потрібно ще зробити декілька статутних поправок, але там, слава Богу, йдемо до завершення. А ось по фестивалю була підготовка справжня. Нашій команді потрібно було все організувати за три тижні.

– Тобто за такий короткий період ви змогли зробити справжній День сім’ї в Берегові?
– Та це ж майже місяць. Кожен узяв на себе певний клаптик роботи. Хтось домовлявся за майстер-класи. Хтось за звук. За тиждень ми всі питання вирішили. Далі був сценарій. Тут, звичайно ж, велике спасибі ведучій Наталії Васильєвій, яка з радістю допомогла. Також долучилася і Світ¬лана Кононенко з танцювальним гуртом «Атас», вона теж стояла в перших рядах за сімейні цінності. Міська рада дала нам можливість використовувати апаратуру Будинку культури. Це все ж була колективна робота.

– Багато людей зголосилося допомогти?
– Перш за все, зважаючи на благо¬дійний характер заходу, головне було все провести без політики. Так, ми змушені були звертатися до депутатів, підприємців, меценатів, але кожному пояснювали, що жодної прив’язки до політичних партій не буде. На це пішли депутат обласної ради Ілдіка Орос, депутати міської ради Віталій Антіпов, Віктор Саєнков та Іван Гускі. Із районної ради депутат Тіберій Біров. Члени виконкому Володимир Бортнічук та Віктор Бучинський. Були також і під¬приємці, просто патріоти свого міста. Серед них Мирон Гриць, Надія та Іван Попп, Ніна Сільченко, Марія Сабов. Хтось із них допомагав призами, а хтось фінансово.

– Як удалося зробити свято таким насиченим?
– Головне – було би бажання! Я звик до організаційних питань. Останні чотири роки був головою Берегівської міської федерації футболу і дуже багато чого відновив у місті, а дещо і заснував. Що ж стосувалося свята, то тут знову ж повторюся – потрібно було знайти команду потрібних людей. Турнір із шахів провів Степан Буній – і там було все на вищому рівні. Футбол доручили теперішньому керівнику федерації Жолту Леврінцу. Змагання по перетя¬гуванню автомобіля було на мені, а от дитячі розваги організовувала Наталія Васильєва. Усі ролі були розподілено правильно. Що стосувалося, напри¬клад, звуку та фонової музики, то там за все брався професіонал Олег Кузнецов. За гру в джангу відповідала Олена Бубнова. За фотографії – Наталія Сільченко. Тобто кожен мав тільки ту роботу, яка йому була відведена перед плануванням заходу.
– Під час фестивалю у вас діяли безкоштовні батути та видавалася солодка вата. Така благочинність вражала людей?
– Я думаю, скоріше дивувала. Адже багато хто намагався нам дати гроші за батути та солодку вату. Ми одразу ж анонсували, що це буде безкоштовно. Адже це ті речі, які приносять діткам радість. Я іноді здивований, коли на міські свята немає можливості зробити такі речі для дітей безкоштовними, а не за умовні 100 гривень. Орендувати батут на цілий день і призначити черговим біля нього відповідальну людину – це не потребує значних коштів. У нас все вийшло трохи по-іншому. Ми маємо цю технічну базу. Завдяки тісній співпраці з екстрім-центром «Карабін», який знаходиться в Хмельницькій області, можемо дарувати такі радісні миттєвості нашим дітям безкоштовно.
– Ви задоволені парадом дитячих візочків та велосипедів?
– Думаю, що тут результат хороший. Знайшлися батьки, які не полінувалися провести цей день з власними дітьми. Попрацювати над креативністю. Головне посилання цього параду було – об’єднання сім’ї. Звичайно ж, важко створити в місті те, що ніколи не робилося. Тому два десятки учасників на перший раз достатньо. А якщо згадувати, які чудові вони всі були, то це просто безмежне щастя. Переможниця Жужана Баркасі ство¬рила неповторну кінну карету. Христина Калинич – красивого ангела, а доньки Анатолія Поважука подарували нам чудових котиків.

2– Ви дуже переймаєтесь сімейними цінностями, звідки таке бажання працювати у цій сфері?
– Причин багато. У першу чергу, я сам батько. І коли міркую, що ж далі чекає мою дитину, то мені стає страшно. Спорт і культура тримаються на ентузіастах, а з цього все починається в формуванні характеру. Ось подивіться –футбол. Це ж просто. Організувати змагання між дітьми та їхніми татусями. Емоцій море. Татусі пишаються своїми чадами, а діти – батьками. А думаєте, що ця ідея коштувала великих грошей? Ні. Та крім нас ніхто до цього тут не додумався. І так у кожній сфері. Перш за все осо¬бисто я хочу, аби правильно розстав-лялися пріоритети у використанні, наприклад, ресурсів міста. Ну от, будуються дороги – це ж класно, але провести фестиваль такого рівня і звернути увагу на наші сім’ї – це теж потрібно. Дуже потрібно. Це сотні щасливих дітей та батьків. Це море емоцій. Це бажання жити.

– Скільки взагалі коштів пішло на цей захід?
– Я суму не буду називати, але скажу, що це копійки. Якщо порівнювати із масштабами витрат на різні заходи, то це дійсно копійки. Скажу так, що це п’ятизначна сума і на початку одиничка, а далі дуже далеко навіть до п’ятірки. Не важливо, скільки грошей витрачено, а важливий резуль¬тат. Ми охопили близько чотирьохсот родин, а це більше тисячі осіб. Ми подарували людям свято – і це головне. Адже основна наша місія – це працювати із родинами, гуртувати їх, розвивати спортивний та культурний напрямок. Це ж класно, коли ми роздали більше тисячі заохочувальних подарунків дітлахам, а у відповідь отримали «Дякую», яке безцінне.

– Які ж подальші плани громадської організації ?
– Ну, головне зараз – це отримати документи з юстиції, адже, за зако¬нодавством, маємо ще чекати декілька тижнів. Далі роботи непочатий край. Головна мета – це об’єднання сім’ї, захист родинних цінностей. Будемо працювати над розвитком спорту. От зараз із Степаном Бунієм обговорю¬вали можливе відновлення у місті місцевих чемпіонатів та турнірів із шахів. Також хочемо проводити різні тренінги та семінари для дітей, батьків, окремо татусів. Останніх це буде стосуватися найбільше, адже знаємо, що не всі вони розуміють свою першочергову важливість для рідних дітей. Також і надалі будемо проводити такі заходи, як цей фестиваль. Будемо охоплювати різні мікрорайони міста. Спробуємо налагодити роботу із керів¬никами ОСББ і відкривати на їхніх територіях студії розвитку, клуби, спеціальні класи. Я, мабуть, усе зараз і не перерахую. Будемо й надалі посилювати нашу команду, запро¬шувати людей, яким не байдуже май¬бут¬нє нашого міста. Будемо проводити зустрічі із відомими особами країни. Це можуть бути спортсмени, артисти, співаки, науковці, письменники тощо. Тут головне, аби нам не заважали.

– Тобто головний посил ГО – це все ж таки збереження сімейних цінностей?
– Звичайно. Це ж і закладено у нашій назві. Сім’я – це головне. Наразі слід зробити правильні кроки. Питання сімейних цінностей – це інтерес усіх. Цим мають перейматися і в міській раді, і політики, і підприємці. Адже від сім’ї залежить майбутнє. І хоча ми живемо в умовах дуже антисімейної політики, пропаганди, мусимо боро¬тися за міцні родини,за сімейний лад.

– Що ви маєте на увазі під висловом «антисімейна політика»?
– У країні наразі проходить євроінтеграція. І ні для кого не секрет, що сьогодні на рівні Верховної Ради хочуть змінити взагалі увесь інститут сім’ї. Зміни в законодавстві можуть призвести до того, що в Україні дозволять одностатеві шлюби, дозволять опцію «Шлюб та розлучення за добу» і багато чого іншого. Ось уявіть, що в країні, де і так розлучень більше тридцяти відсотків із зареєстрованих шлюбів, дозволять розлучатися за добу? Що це буде? Чи навпаки, підтримка ЛГБТ -парадів. Ну, вибачте мені. Я не гомофоб, але ви бачили нещодавній парад у Києві? Людина, яка вийшла виступати за свої права, була гола, а на місце свого «достоїнства» начепила ікону Діви Марії. Що взагалі відбувається? Де принципи моралі? І на це все витрачаються мільйони наших з вами податків. Це не антисімейна політика? Чи не антисімейно пояснювати нашим дітям у школах про те, що є сім’ї традиційні і нетрадиційні? А це ж зміни в освітній закон. Тому ми маємо справжню боротьбу на цей час.

– Хотілося завершити на оптимістичній ноті, але якось не виходить.
– Усе виходить. Свідомих людей більше. Просімейних більше. Повірте, ми на правильному шляху. Повторюсь ще раз – головне, аби ніхто не заважав працювати.

– Дякую за відверту розмову.

Максим Калинюк