Засновник: Берегівська міська рада

Наша адреса:90202 м. Берегово,
вул. Б. Хмельницького, 7. Тел.: 2-31-61
Моб. 099-555-43-93, 068-822-02-94

E-mail: redakcia@email.ua

Економіст Мілтон Фрідман – Нобелівський лауреат із берегівським корінням

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

1Як словаки пишаються художником та засновником поп-арту Енді Ворголом, батьки якого походять із українського лемківського села Мікова, так і закарпатці мали б пам’ятати про визначного вченого, який має берегівське коріння. Адже саме в Берегові народилися і жили батьки Мілтона Фрідмана – американського економіста, лауреата Нобелівської премії, який впроваджував знаменитий “План Маршалла”, програму допомоги Європі після Другої світової війни. Видання The Economist каже про нього як про «найбільш впливового економіста другої половини ХХ століття ... а можливо, й всього століття».

 

Наприклад, у Словаччині, за 15 кілометрів від села Мікова, у Медзілаборцях, відкрито музей Енді Воргола. Тут зберігаються декілька оригіналів картин, подарованих Фундацією Воргола й родичами митця. А також дитяча вишиванка, у якій хрестили Енді, та поштові конверти, підписані художником.
Натомість Мілтон Фрідман досі для багатьох закарпатців залишається невідомою персоною. Його іменем не названо жодної вулиці, нема не те що музею, а навіть невідомо, де ж точно розташований той будинок, у якому жили його батьки. Усе це варто дослідити нашим науковцям.

3Мілтон Фрідман народився в Брукліні 31 липня 1912 року. Був четвертою дитиною в бідній родині емігрантів Джено (Єно) Саула та Сари Етель Фрідман, які приїхали в Штати з містечка Берегсас (Берегово), що на той час належало до Австро-Угорщини.
Саме звідси вони із родинами емігрували за океан на початку ХХ століття, вочевидь, відчувши, що в Австро-Угорській імперії життя для них стає дедалі нестерпним, і тому наважилася на важкий переїзд. Єно та Сара зустрілися вже в Нью-Йорку.
Іммігрантське життя сім’ї Фрідманів в Америці було непростим: у батька не було постійної роботи, гроші на утримання родини заробляла мати, торгуючи в маленькому магазині. “Фінансова криза, – відзначав у автобіографії Мілтон, – була нашим постійним супутником”. Незважаючи на те, що в коледжі за відмінне навчання він отримав грант, однак завершити освіту зміг лише завдяки випадковим підробіткам: працював офіціантом у ресторані та клерком в офісі. Коли Мілтону виповнилося 15 років, його батько помер, тож турбота про дітей повністю лягла на плечі матері.
Однак на батьківщині Фрідманів чекали б іще гірші випробування. У Європі розгорнулася Перша світова війна, відбувся крах Австро-Угорщини, почалися єврейські погроми, голод і терор. Тобто вижити у цих умовах у них шансів практично не було. Тим паче з Берегова у 1944 році вивезли майже всіх представників єврейської громади в табір смерті Аушвіц, із якого повернулося всього декілька сотень людей. Навіть якби він дивом пережив війну і став економістом, то в кращому випадку сповідував би постулати марксистсько-ленінської політе¬кономії. Тому можна сказати, що йому дуже пощастило, на відміну від більшості інших його одновірців...
Інтерес до математики проявився у Фрідмана ще в школі. У 1928 році він вступив до Рутджерського університету і по його закінченні здобув ступінь бакалавра економіки та математики. 20-річному випускнику запропо¬ну¬вали стипендію від економічного факультету Чиказького університету. Там його близьким другом стане Джордж Стіглер, який також пізніше отри¬має Нобелівську премію.
Наприкінці 1937 року Фрідман потрапив на роботу в Націо¬нальне бюро економічних досліджень у Нью-Йорку, де працює під керів¬ництвом іншого майбутнього Нобелів¬ського лауреата, вихідця з України, Саймона (Семена) Кузнеця. Із 1941 по 1943 рік працював у міністерстві фінансів США, беручи участь у розробці податкової політики у воєнний час. Здобутий досвід дав Фрідману можливість на досить високому рівні брати участь у виробленні економічної політики уряду. Згодом за результатами своєї роботи він написав докторську дисертацію і захистив її у Колум¬бійському університеті.
У 1946 році Фрідман прийняв запрошення Чиказького університету , який пропонував ученому викладати економічну теорію. У 1950 році його призначено консультантом уряду Сполучених Штатів із реалізації плану Маршалла, що передбачав відно¬влення зруйнованої війною економіки країн Західної Європи. Фрідман тоді пророкував, що введені в 1944 році з метою забезпечення стійкості між¬народ¬них валютних відносин фік-совані валютні курси в кінцевому рахунку чекає провал. Це перед¬бачення Фрідмана збулося, як і всі інші.
У 1951 році він отримує найпрес¬тижнішу для молодого економіста нагороду – медаль Джона Кларка. А в 1967 році його обирають прези¬дентом Американської економічної асоціації. На зібранні він зачитав свою знамениту доповідь про відсутність фактичного зв’язку між інфляцією та безробіттям.
У 1976 році Фрідман отримав Нобелівську премію, а наступного року покинув університет, провівши в ньому 30 літ. Учений із дружиною переїхали в Сан-Франциско, де Фрідман став консультантом міського Федерального резервного банку.
Цього ж року компанія Free To Choose Network запропонувала науковцю участь у телевізійній програмі, де він викладав би свою економічну і соціальну філософію. Подружжя працювало над цим проектом три роки, і в 1980 році вийшла 10-серійна передача “Свобода вибору”. Тоді ж опублікована й однойменна книга Мілтона і Рози Фрідман, що стала бестселером 1980 року і перекладена на 14 мов.
Фрідман був неофіційним радником Рональда Рейгана в ході передвиборної кампанії 1980 року, а потім увійшов до Президентської консультативної ради з питань економічної політики, де працював протягом обох президентських термінів. За словами американського політолога Алана Ебенстайна, Фрідман був “гуру рейганівської адміністрації”. У 1988 році отримав президентську медаль Свободи – найвищу нагороду США.
У 2002 році на честь 90-річчя Мілтона Фрідмана президент США влаштував урочистий прийом у Білому домі.
Фрідман виступав за максимально швидкий рух до ринкової економіки, ліберальної демократії, особистої свободи. Він закликав до відміни військового обов’язку (що і було здійснено в США в середині 1970-х). Зараз ідеї Фрідмана увійшли в підручники для студентів та довідники для банкірів усього світу. Однак коли вчений писав свої революційні роботи, вони навіть у США вважалися багатьма аж надто радикальними.
“Монетаристська доктрина” принесла Фрідману значну популярність і вплинула на перегляд у 70-80-і рр. всієї монетарної політики в Сполучених Штатах. Він критикував теорії грошей своїх попередників і сформулював теоретичні постулати, якими досі керуються у всьому світі. Цікаво, що Фрідман виступав проти економічної допомоги США іншим країнам, вважаючи, що подібна допомога веде до посилення позицій уряду порівняно з приватним бізнесом і встановленню централізованого контролю з боку уряду над економікою. А це, на його думку, скоріше заважає, ніж сприяє економічному розвиткові країни.
Помер вчений 16 листопада 2006 року від серцевого нападу. До речі, дружина Мілтона – Роза, яка була співавтором багатьох його наукових праць, народилася в селі Старий Чорторийськ на Волині в 1910 році, у дівоцтві мала прізвище Директор. Вона так само потрапила в США перед початком Першої світової війни, куди її вивезла мати, рятуючись від погромів та бідності. Померла пані Фрідман у віці 99 років.
Екскурсійний шлях по Берегову – місту батьків Мілтона Фрідмана
Кілька років тому в Берегові відбу¬лися «Фрідманівські читання» – нау¬ково-культурологічно-історична акція, яка мала на меті дослідити біографію і творчість видатного економіста, лауреата Нобелівської премії.
Берегівські ентузіасти з громад¬ської організації “Чистий Берег”, за підтримки благодійного фонду “Демократичні цінності” та Центру українсько-угорського регіонального розвитку вирішили провести власну експедицію-розвідку, яка зацікавила багатьох людей. Таким чином удалося сформувати навіть піший туристичний маршрут “Стежками батьків Мілтона Фрідмана”, а також провести неформальну конференцію.
“Хоча сам лауреат Нобелівської премії ніколи не був на Закарпатті, однак нам було цікаво дізнатися, у якій атмосфері народилися і жили його батьки, – каже один з організаторів експедиції, викладач філософії столичного університету Дмитро Кобринський. – Вивчаючи біографію Мілтона Фрідмана, ми вирішили насамперед зануритись у життя Берегова-Берегсаса початку минулого століття. А воно безпосередньо пов’язане з єврейською громадою, яка формувала тогочасне обличчя міста”.
Екскурсію варто починати з музею Берегівщини, де можна дізнатися про соціально-економічне життя краю, історію єврейської громади міста, долі емігрантів та сумну сторінку історії, коли в 1944 році відбулося практично тотальне винищення мешканців-євреїв. У музеї є окремий розділ, присвячений жертвам Голокосту. Із трьох тисяч прізвищ, закатованих нацистами, Фрідмани також зустрічаються досить часто. Серед експонатів, зокрема, зберігається армійська фляга Давида Фрідмана, яку він мав із собою у таборі смерті Аушвіц та кишеньковий молитовник Адель Фрідман. Але, на жаль, не вдалося з’ясувати, чи були ці люди родичами Мілтона Фрідмана.
Відтак варто відвідати будинок, який, за припущеннями краєзнавців, міг належати родині Фрідманів. Ця будівля з баштою і флюгером, що є типовою саме для Берегова, знаходиться на вулиці Шевченка. Тут нині розташований офіс районного Товариства Червоного Хреста. Оксана Маргітич, колишня голова цієї установи, розповідала, що організація отримала цей будинок у якості благодійної допомоги від Угорського Червоного Хреста в 2001 році.
Але попередній власник підк¬рес¬лив, що до війни тут мешкала єврейська родина, яка емігрувала в Америку, а один із їхніх синів став відомим економістом, працював в адміністрації президента Сполучених Штатів. Однак офіційних документів щодо перших власників, на жаль, не залишилося... Внутрішнє оздоблення кімнат тут є практично автентичним – збереглися старовинні плафони, каміни, вікна та двері. А ще вдалося довідатися, що тут, де нині розташований цей будинок, колись проходив торговий шлях, який з’єднував Європу (Угорщину) зі сходом (Україною). Що теж є доволі символічним...
Мілтон Фрідман пішов із життя у 94-літньому віці Тоді майже всі ЗМІ були переповнені спогадами про найвидатнішого економіста минулого століття і визнаннями його значної ролі в розвитку світової економіки. “Лауреатів Нобелівської премії з економіки багато, – відзначав колишній глава Федеральної резервної системи США Алан Грінспен, – але мало хто з них став такою ж легендарною постаттю, як Мілтон Фрідман”.
І якщо щодо економічних поглядів та ідей Мілтона Фрідмана досі точаться суперечливі дискусії, однак для нас він цікавий, насамперед, своїм поход¬женням. Тож є можливість для дослід¬ників зв’язатися з дітьми Фрідманів (донькою Джот, юристкою, та сином Девідом, професором економіки Чика¬зького університету) і запросити їх на батьківщину їхніх предків. А також варто ініціювати встановлення пам’ятної дошки Мілтону Фрідману в Берегові як єдиному лауреату Нобелівської премії із закарпатським корінням.
До речі, ще за життя Мілтона Фрідмана був створений фонд, названий його ім’ям, котрий нині допомагає обдарованим людям отримати освіту. Хотілося б, щоб цією можливістю колись скористалися і молоді талановиті українці. І хто знає – може, і серед нас вже зростає новий Нобелівський лауреат, про якого ми ще не знаємо…

Олександр Ворошилов